Роботи
Розпорошене Коріння
Інсталяція, целюлоза, грунт, насіння
Інсталяція є метафоричним відображенням занепаду українського села, збереження його коріння, та процесу реанімації втрачених зв’язків між людиною, природою і культурою.
Українське село здавна було втіленням симбіозу між природою та людиною. Архітектурні форми, збудовані за екологічними принципами з місцевих матеріалів, таких як глина, дерево та каміння, з часом перетворились на архетипи інтеграції з ландшафтом. Ці будівельні практики, передані крізь покоління, відображають не лише утилітарну, але й сакральну складову буття, в якій кожен елемент села мав свою автономну семантику та функцію.
У сучасних умовах цей життєвий уклад зазнає ерозії. Війна, економічна турбулентність та урбанізація спричинили відтік населення з сіл до міст, залишаючи за собою руїни колись квітучих громад. Хати, покинуті і порослі дикими рослинами, є мовчазними свідками забутих традицій і знань, які колись були носіями життєвої сили. Вони символізують втрату зв’язку з пращурами та природою, яка була не лише джерелом ресурсів, але й невичерпним джерелом натхнення і сенсу.
Інсталяція звертається до онтологічних аспектів взаємодії між людиною та середовищем. З одного боку, хатини є інкарнацією людської праці, рутини та трудового етосу, що вимагає самопожертви та сталості зусиль. З іншого боку, пророслі рослини є нагадуванням про здатність природи регенеруватися і адаптуватися навіть у тих умовах, коли людська присутність слабшає. Вони представляють непереможну силу життя, що проривається через руїни, знову нагадуючи про циклічність існування та постійний зв’язок між минулим і майбутнім.
Застиглий плин
відео, ШІ
02:37:00 хв, loop.
с. Козіївка, с. Лісне, с.Шарівка, с.Красний Кут - Харківська область
с. Травневе, м.Збараж - Тернопільська область
Відео робота досліджує парадокс одночасного плину та застою часу в сільській місцевості, де культура акумулюється, кристалізується і змінюється під його впливом.
У сільській місцевості час, здається, має свою власну логіку, що відрізняється від стрімкого ритму міського життя. Це простір, де історія і сучасність співіснують у тісному взаємозв'язку, утворюючи складний культурний ландшафт. Практики які тут зберігаються, накопичуються протягом поколінь, ніби кристалізуючи у формах, які здаються непорушними, але водночас зазнають постійної трансформації. Традиції, що колись були живими й динамічними, поступово переходять у стан повільного, але нестримного руху, що свідчить про зміну самого села.
Ця робота ставить питання: що означає село сьогодні? Чи воно справді занепадає, чи перебуває у стані трансформації? Які сили впливають на цей процес? Війна, міграція, урбанізація—усі ці фактори розмивають чіткі межі між життям у селі та містом, водночас формуючи нову реальність, де старе і нове переплітаються, утворюючи своєрідний хронотоп.
Відео досліджує кілька місцин, порівнюючи їх сучасність і те, як різні фактори впливають на їхню еволюцію. Ми бачимо села, що перебувають у різних фазах цього процесу—від тих, які майже повністю спорожніли і зруйнувалися, до тих, де нове життя намагається прорости крізь старі структури, і тих, що трансформуються у щось нове, зберігаючи при цьому свій культурний код.
