en
Катерина Кобилянська (Україна, Київ)

Катерина Кобилянська (Україна, Київ)

Біографія

Освіта 
2008 - 2012 Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Культурологія.

Проєкти та виставки
2019 Персональна виставка “Там і Тоді - Віроломство”, Барселона. 
2018 - понині Лабораторії абстрактного живопису, Київ.
2018 - понині Картини у приватних колекціях в Україні, Ірландії, Канаді та на Південному Синаї.
2018 “Не вода чи…?”, Київ. Аудіо-візуальне есе, повільний показ широкоформатних абстрактних полотен із композиціями на роялі від канадського композитора Леона Колібрі.
2018 Персональна виставка “Застиглий пестливий рух”, Київ.
2018 Групова виставка “Дахабці 5”, Південний Синай.
2016 Групова виставка “Арт-перформанс: 374 художники”, Київ.
2016 - 2017 Вокальні лабораторії у 31в1 (Київ), Somatiq (міжнародний фестиваль КІ у Карпатах), 001 (Київ).
2012 Куратор лекторію, Creative Space 12.
2010 Координатор Molfacamp - табір театрального мистецтва.
2009 – 2010 Куратор артклубу в Школі Візуального Мистецтва галереї РА.


https://www.instagram.com/kobylianska_artspace 
https://facebook.com/kateryna.kobylyanska 
kobylyanska@gmail.com 


 
 

Роботи

Серія робіт «Зменшення ваги парадоксів»

Полотно, змішана техніка


Всі відомі мені ситуації чи об’єкти при детальному розгляді відкривають протистояння в своїх проявах. Коли ми намагаємось їх усунути чи обрати тільки одну сторону - це призводить до внутрішнього конфлікту. Бо прибравши частину, яка видається суперечливою, розсиплеться сама сутність спостережуваного. А якщо ми поглянемо не очима «або, або», а з позиції «і, і». Коли ми приймаємо всі сторони парадоксальної ситуації, вага протиріччя спадає. У нас з`являється змога побачити феномени не пласкими, а об’ємними. Якщо ми не робимо їх важчими у своїй голові, навпаки вони роблять легшими нас. Поліптих з п’яти моїх робіт ілюструє розтяжку сприйняття парадоксів. Це і фокус на вузькій однозначній траекторіі, розчищеній від процесу вибору, у оточенні світла та ясності. І заплутані стежки, які тріщать від напруги селекції та колосяться квантовими полями. Пересічні лінії галограмних світів, які контрастують з грузами однобокої визначеності. І ввійшовші у спіраль гармонії, протистояння кольору та фактури. І врешті, шлях по обраній яскравій лінії, з якої не збивають ані парадокси, ані темрява довкола, ані відволікаючі трігери. Без парадоксів нам було б не так весело жити, напевно. Тому, запрошую розгледіти в собі шляхи, як з ними подружитись.